“Страшно, аж жуть!!!”…
Ці слова з пісні В. Висоцького дуже чітко і наочно показують (хоч і з гумористичної точки зору) наше ставлення до такого поняття, як страх.Ми боїмося! Ми боїмося багато чого, дуже багато чого в нашому житті! Ми починаємо боятися в ранньому дитинстві: відходу мами, нехай навіть і на короткий відрізок часу, пізніше – приходу тієї самої мами, але вже з очікуванням від неї прочухана за рідину, що пролилася повз давлячи памперс, який розпирає. Чекаємо, але боїмося реакції матусі на розмальовані її улюбленою яскравою губною помадою непоказні і сірі шпалери, які здалися нам непоказними і сірими, з єдиною благою метою надати їм більш-менш мальовничого вигляду. Пізніше – першого стягнення першої вчительки за несерйозну посмішку на уроці з приводу горобця, що залетів у клас, і свій життєрадісний коментар з цього приводу; і знову ж таки очікування маминої реакції на це стягнення. Пізніше – страх перед першою закоханістю. страх перед першим іспитом. Страх перед кожним наступним іспитом. Страх перед закінченням школи. Страх перед ухваленням рішення і про правильність ухвалення цього самого рішення куди і на кого вступати вчитися далі. Страх перед курсовою. Страх перед держіспитом. Страх з приводу працевлаштування після закінчення. Страх, як тебе сприймуть у колективі. Страх з приводу одруження (заміжжя). Страх через відсутність власного житла. Страх через відсутність очікуваної вагітності і навпаки: страх, як ця сама вагітність пройде і як пройдуть (і чи пройдуть) самі пологи. Страх про дитину. Страх за дитину. Страх за зайві кілограми або страх за худорлявість. Страх перед усвідомленням того, що ти дізнався (лась) про зраду дружини (чоловіка) і що з цього може послідкувати. Страх залишитися одному, нікому не потрібним (ой). Страх перед старості, що насувається. Страх про непотрібність тебе для твоїх близьких, друзів. Страх перед хворобами, що нахлинули. І, нарешті – найголовніший, найбільший страх: СТРАХ СМЕРТІ!!!
Дуже багато різних страхів я, просто, опустив, через неможливість описати їх; адже в кожного ще трапляються “індивідуальні” страхи, але все ж таки…
Ось так ми пробіглися зараз із Вами нашим життям, де визначаючи його, ми бачили вказівники, що стоять на кожному життєвому повороті, з єдиним словом – “СТРАХ”…
А давайте просто зараз, не відволікаючись на будь-що, спробуємо прибрати це слово з нашого життя, одним лише помахом чарівної палички, яку, самі-ж, і створимо?! Паличка ця має привабливу, дуже просту, але, чомусь, часто нездійсненну назву: ПРИЙНЯТТЯ СЕБЕ. так, так, коли ми з самого дитинства почнемо приймати, розуміти, цінувати, любити себе – ось тоді всі страхи підуть, розчинившись у тому світлі, яке Ви почнете випромінювати з себе.
Світлі індивідуальності, але не абсолютизму; світлі особистості, але не пихатості та егоїзму; світлі творення, але не руйнування; світлі творіння, але не насильства; світлі радості, але не прикрощів; світлі любові, але не ненависті!
Спробуйте бути самим собою, не слухаючи, що шепочуть про Вас заздрісники за кутами: “На чужий рот не накинеш хустку” – пам’ятаєте приказку?
Спробуйте бути ОСОБИСТІСТЮ й особисто відповідати за всі свої думки, слова, вчинки, а отже, відкидаючи усталені, найчастіше, хибні та надумані правила моральності, етикету, порядності – всього ЗАГАЛЬНОПРИЙНЯТОГО та усталеного, як болотяна рідина, яка прозора згори й приховує в собі трясовину.
Робіть і робіть так, як хоче тільки Ваше серце, і тоді підуть всі ті створені умовності, що визначають межі особистісного страху і сміливості прийняття рішень.
Пам’ятайте, що кожен, абсолютно кожен, дуже важливий для Всесвіту, і єдиним критерієм “правильності” шляху, є тільки Ваше щире і гаряче бажання зробити те, що Вам хочеться, але, тільки у відношенні Добра, Любові, Гармонії! І зникне страх, ставши спочатку невеликим, потім – маленьким, потім мізерно маленьким, майже непомітним, а потім – повністю зникнувши! І тоді Ви спитаєте в самого себе: “А що таке страх???”
ваш Сергій Коваленко
