Доброго дня, друзі! Мені захотілося назвати цю статтю саме так. Якщо ви звернули увагу, то помітили різницю в написанні та розмірі цих слів? Знаєте, я зараз займуся, трохи, словесною казуїстикою і, можливо, деяким притяганням, але дозвольте мені це зробити. Давайте розглянемо слово СОЦІУМ. Якщо його розкласти на кілька частин, то побачимо, що складається воно з трьох слів: СОЦ І РОЗУМ. – Скажете Ви, -Але чому я-набагато менше?!

Шановний співрозмовник, дайте відповідь мені, будь ласка на таке просте запитання: як часто Ви ставите під сумнів, що-небудь, що є тільки Вашою дією, Вашим вчинком, що підлягає Вашій відповідальності? Як часто Ви приймаєте тільки на себе весь тягар і тягар відповідальності за прийняте рішення Як часто Ви готові визнати саме свій внесок у щось: хороше чи не дуже?

У Вас ще залишилося звучати питання про правомірність слів я і СОЦІУМ? Дорогий друже! Я хочу з величезним задоволенням залишити цей момент напруженої відповіді перед самим собою і пуститися в плавання по історичних водах … З моменту появи людини на Землі, її розвиток, розвиток її відносин, стало багаторазово зазнавати різних змін, пов’язаних з розвитком індивідуума і відносин, що складаються між останніми. Почало зароджуватися суспільство.

Поняття суспільства вже накладало певні вимоги, що виявилося в таких поняттях, як зведення законів, моральність, порядність, правові відносини, моральні підвалини, відповідальність і покарання. Став з’являтися і формуватися так званий інститут влади. з різних умов, свідомо створених при цьому і з’єднавшись — перестав бути індивідуумом, став — людської масою.

Ви коли-небудь пробували місити тісто чи щось інше? Грудка в борошні, наприклад, старанно перемішується, дробиться і в результаті стає однорідною масою, з якої набагато легше ліпити щось. Адже так? Те-ж відбувалося, протягом століть і з індивідуумами в суспільстві. Згадайте, що робили люди, які прагнуть у своєму розвитку до нового, непізнаного, які прагнуть зрозуміти себе і природу? , родові маєтки, свої куточки занурення у пізнання.

Ні ні! Не думайте, що я закликаю Вас до таких-таки вчинків, ні! Я просто встановлюю вам історичні віхи, повз які не треба проходити швидко, а на які, бажано, подивитись, хоча б і проходячи. без якого весь механізм загалом не зможе повноцінно функціонувати, що не допустимо!

В силу цього, стали з’являтися і ті самі склепіння законів, і ті самі морально-правові аспекти життєдіяльності, і ті моральні поняття. Але вони почали з’являтися не через необхідність існування самої соціальної групи, а через страх втрати управління всім механізмом, його окремо взятими частинами. простий та надійний механізм для повноцінного життєзабезпечення: залежно від релігійної приналежності- Священні книги!

Вони різні, але в основі їх покладено одне: КОХАННЯ! І ще – виконання 10 заповідей! Так, так, ці заповіді багаторазово програвали, промовлялися, писалися, обговорювалися, осмислювалися, але губилося головне: їх ВИКОНАННЯ! Ми, кожен з нас, постійно порушуємо їх, намагаючись виправдатися тисячами виправдань. (більшою чи меншою) ставимося до порушення правових законів, але з легкістю ставимося до порушення законів Божих. Тільки тоді, коли кожен з нас буде з повною мірою відповідальності підходити до виконання будь-якого обов’язку або свого бажання.

Тільки тоді, коли кожен з нас буде трепетно, всією душею своєю, слідувати цим простим законам життя. Тільки тоді, коли кожен з нас не вважатиме себе маленьким гвинтиком в цілому механізмі, а дуже важливою (!) деталлю. з нас буде відчувати, розуміти, усвідомлювати свою значущість. Тільки тоді, маленьке я зміниться на рівноправне Я з соціумом. . Адже соціум – це ТИ!

Ваш, Сергій Коваленко

Прощенням не є…

• Проявом байдужості й байдужості до кривдника і заподіяного ним зла;
• Терпимістю до людини;
• Виправданням людини та її вчинків;
• Спробою забути про кривдника і заподіяне ним зло;
• Вичікуванням;
• Дозволом і далі завдавати болю собі або іншим;
• Виявом доброти;
• Мовчанням;
• Словами “Пробачаю тебе”;
• Воно не керується почуттями.

Прощення це…

• Довіра ситуації Богові;
• Відмова від своїх прав на користь Бога;
• Прощення “боргу”;
• Небажання карати кривдника;
• Відмова від помсти;
• Небажання судити, засуджувати кривдника;
• Прояв милості та благодаті по відношенню до кривдника;
• Усвідомлене рішення пробачити.

В начале, буду очень вежлив.

Здравствуйте, глубокоуважаемый посетитель! Мне очень приятно познакомиться с Вами и начать наше знакомство.
Это даже хорошо, что мы не видим друг друга и не слышим оттенки наших голосов.
Это позволит более откровенно вести беседу, не заботясь о том, КАК мы говорим — но, не ЧТО мы говорим.
Психологическая помощь…поддержка…забота…внимание…понимание…восприятие…
Как нам, порой, хочется, чтобы нас принимали такими, какие мы есть, на самом деле.
Чтобы начав общение, еще, даже до того, как мы открыли рот, у нашего собеседника сложилось о нас самое приятное впечатление.
И, как часто, только произнеся первые слова, собеседнику хочется, чтобы мы закрыли свой рот.
Знаете, что всегда, во всех культурах, во всех духовных практиках ценилось больше всего?
ТИШИНА… умение СЛУШАТЬ, СЛЫШАТЬ! Тишина, подразумевает не полное молчание.
Заходя в кафе, ресторан, клуб,магазин и пр. мы слышим просто гул, не выделяя какой-либо
голос. Наше внимание рассредоточено и рассеивается по всей площади до того момента, пока мы сами чем-то не заинтересуемся, или — пока нас что-то , или кто-то не отвлечет.
Вы согласны со мной?
И,только тогда, когда нас самих привлек какой-либо «объект», мы начинаем различать его вид, тон, тембр, эстетическую привлекательность, свою предрасположенность к нему, начинаем, исподволь, прихорашиваться и подстраиваться под «объект».
Вы, наверняка, не один раз замечали момент, когда, просто идя по улице, встречая массу людей, вдруг — выделяли для себя какое-то одно лицо.
Вы не знаете причину этого внимания, просто оно стало вам интересно!
Здесь не уместны анализ, поиск в памяти, сопоставление — нет! Просто ЭТО лицо стало Вам интересно и все!
А теперь скажите, только честно: как часто Вы, в повседневности, сознательно выделяете какое-либо лицо и наделяете его приятными составляющими?
А что мешает Вам это делать?
Да,да, я понимаю — случайная встреча ни к чему нас не обязывает: прошли, да и ладно, вон — сколько их проходит . А тут — в неслучайных встречах, присутствуют моменты обязательств, соответствий, необходимостей, выполнения и прочее и прочее.
Все это накладывает на наше лицо определенный «макияж». Мы сами становимся объектом обязательств, соответствий, необходимостей, выполнения, что в каждом конкретном случае, меняет «макияж» от «боевой окраски» до «призыва к счастью».
Меняется «среда обитания»- меняемся мы.
Я слышал о наблюдениях зоологов, что хамелеонов на Земле становится все меньше и меньше.
Наблюдая за человеческим обществом, я вижу, что хамелеонов становится все больше и больше!
Хамелеон в природе приобретает маскирующую окраску для того, чтобы замаскироваться и стать невидимым. Целью этого является самосохранение или нападение.
Вы, меняя окраску, тоже следуете инстинкту самосохранения или выживания?
Здесь, позволю заметить, маааааленькая разница: человек — это не животное, ни по физиологическим особенностям организма, ни по психическим возможностям, ни по задачам.
Зачем — же, тогда, уподобляться?!
Слышу уже, как часть из вас, глубокоуважаемые посетители, ухмыльнулись, слегка кривя губы: «Ну и что здесь из психологии?»
Я не буду отвечать на эти ухмылки своими, а просто, буду вести повествование дальше (у нас очень мало времени!)
Итак, пытаемся находить во встречающихся нам лицах, что-то привлекательное и интересное для нас…

СЦЕНКА 1

Рабочий офис. Пятница. 17.30 “Антонина Петровна идет! Снова начнутся придирчивые расспросы об окончании порученного проекта… Ну- ну, иди- иди. А юбчонка-то у тебя не ахти какая… Понятие парикмахерская – для тебя, видимо, что-то абстрактное…”. Так мы строим в мыслях нашу встречу, заведомо настраивая себя на негатив. Тот негатив, который будет сопровождать нас на протяжении какого-то времени (при слове время, прошу возвращаться взглядом к выделенному красным)

СЦЕНКА 2

Супермаркет. Суббота. 12-30 “Вы можете осторожнее со своей тележкой, не на проспекте! Козел ”– это уже про себя (точнее, про него, но в своем уме) “А вы что – одна здесь?! Что прилавок такой длинный?! В сторону можно?! Идиотка!!” – это тоже про себя (?) “ Девушка, вы можете не разговаривать, а отпускать покупателей?! Да, у меня очень мало времени ! Я не буду приводить больше сценок. Зачем? Каждый из вас, может представить их великое множество из своей личной жизни. И нет среди нас тех, кто мог бы считать себя абсолютно чистым, непорочным, вежливым, деликатным и т.д. и т.п.

В Святом Писании сказано: “Не то, что входит в уста, оскверняет человека; но то, что исходит из уст, оскверняет человека.” (Мф. 15,2,11)

1.  Только тогда, когда во всех встречающихся нам по-жизни людях, мы будем находить (пускай, даже, с миноискателем!) какие –то хорошие черты ;
2.  только тогда, когда во всех встречающихся нам по-жизни людях, мы будем признавать что-то то, что присутствует и у нас самих (если нас это раздражает);
3.  только тогда, когда за всех встречающихся нам по-жизни людях, мы будем искренне радоваться и искренне огорчаться;
4.  только тогда, когда во всех встречающихся нам по-жизни людях, мы будем видеть что-то то, к чему нам надо стремиться или чего нам надо избегать – только тогда начнет изменяться отношение людей к нам самим!

Помните это! На самом деле, каждый из нас лучше, чем он есть. Только это лучшее, надо из себя постоянно извлекать, как мы извлекаем остатки кефира из стакана, путем его сильного встряхивания и болтания. Мы сами себя должны встряхивать, дорогие мои! Встряхивать, чтобы увидеть дно своего “стакана”; чтобы тогда, когда он станет пустым, тщательно вымыть его и наполнить свежим содержимым: тем, кто, чем захочет. И только тогда, мы будем привлекать к себе внимание, заботу, поддержку, понимание…Любви Вам, улыбки, не деланной, но искренней – душевной!

Ваш Сергей Коваленко