Розпочати нашу розмову мені хочеться з моменту, коли Ви приходите до розуміння того, що щось змінилося у Вас, і це “щось” починає заважати нормальній життєдіяльності. Під терміном “порушення нормальної життєдіяльності” я розумію момент відволікання уваги не на пильне розв’язання поставленого завдання, а на “дещо”, яке сидить усередині та забирає на себе частку уваги або ж – усю увагу цілком! Отже, Ви усвідомили це “щось”. Якою мірою воно Вам заважає? Природа людської уваги й зосередженості така, що насамперед, так званою домінантою, є можливість представлення себе коханого (ой) навколишньому світу з найбільш вигідного боку. Тобто, якщо в мене раптом почало боліти десь у спині (животі, руці тощо), а поруч перебуває привабливий або дуже потрібний співрозмовник, то про який біль може йти мова?!!! “Я постараюся повернутися до цього питання потім, трохи пізніше, тоді, коли в мене буде на це час”, – заспокоюєте себе.Наш організм влаштований за принципом: “Емоції вирішують усе!”. Ви можете бути не згодні зі мною, але згадайте свої психоемоційні стани в різні моменти життя і пов’язані з ними дії… Отже, будячи господарем свого тіла (я вже не кажу господарем Землі), ми протягом усього життя диктуємо й нав’язуємо йому свою волю. Тіло – терпляче все виносить, адже воно – раб нашої волі. Стаємо старшими ми – стає старшим тіло: хочемо ми цього чи не хочемо, такий закон природи. Отже, біль у спині (…) відкладено на – потім. Потім – ще на – потім. Потім – ще й ще: ну як же, поїздка у відрядження, довгоочікувана зустріч із симпатією, купівля будь-чого і… продовжувати можемо до безконечності! А біль – то залишився. Він нікуди (на жаль) не пішов сам! Він став пред’являти до себе вже більше уваги – але, поки що, тільки уваги, та й тільки! І тільки в той момент, коли ми, купуючи нове взуття в магазині, легко, граціозно нахилилися одягнути його і НЕ ЗМОГЛИ (!!!) так само легко розігнутися, а навпаки, нас пронизало щось зсередини (о, жах!!!). І, лише тоді ми нещадно клянучи все і всіх на світі (але тільки не себе!), починаємо розуміти: Все, ДІСТАЛО! Опустимо тимчасові рамки (вони у кожного індивідуальні) ухвалення рішення про лікування обридлої спини.Вирішили! Все, досить знущатися!
Далі починається період (теж суворо індивідуальний) відвідувань різних лікарів, клінік, процедур, здачі аналізів і т.п., і т.п. Усе залежить від Ваших часових, матеріальних, вольових можливостей. Потім, настає період, сподіваємося, поліпшення стану і вступ у свою звичну життєву колію. Потім… Ви знаєте, все в нашому житті йде по – синусоїді (згадайте з математики). Тобто повторюється! Змінюється періодичність, величина, швидкість, але – синусоїда залишається! Залишаються ті проблеми, з якими ми зустрічалися вже: “Привіт, привіт…”, але ми вже з ними знайомі! Проходили! Ми знаємо вже, що нам допомогло тоді. Ми, на жаль, забуваємо тільки мааааааленьку деталь: це було раніше! І знову почався головний біль… Біг по колу! Знайоме поняття? Пам’ятаєте, чи ні, але якось ішов художній фільм: “Поранених коней пристрілюють, чи не так? “. Сюжет нам зараз не цікавий, але цікава сама назва. Ви хочете уподібнюватися пораненому коню? Ні? Але ж уподібнюєтеся своїми діями! Пристрілювати Вас ніхто не збирається, та й навіщо? На Вас прекрасно можна заробляти гроші і не маленькі; що виконують з “дружньою” увагою і турботою фармацевти, численна армія медпрацівників. І все це триватиме доти, доки Ви твердо не усвідомите одну просту річ: ВАШЕ ЗДОРОВ’Я НЕОБХІДНО ТІЛЬКИ (!) ВАМ І НІКОМУ БІЛЬШЕ!!!!!Не давайте можливість заробляти на собі! Психологія лікування, в моєму розумінні, підкріпленому численними прикладами, зводиться до одного: Я ХОЧУ БУТИ ЗДОРОВИЙ І Я ЗДОРОВИЙ! Додається лише одна незначна деталь: я живу зараз і зараз дбаю про себе. Так, так – зараз, а не з “понеділка”. І коли наш мозок починає проектувати цю думку на свої “нутрощі” – ось тоді, тільки-но, починається процес лікування. Здоров’я Вам, Любові до себе і до Світу і… терпіння…
Усього Вам доброго! Сергій Коваленко
