Думка – це отрута чи ліки? Людина захворіла …
Не важливо, яка ця хвороба, не важливий вік хворого, не важливо те, що лікар прописує цьому хворому. Ні, звичайно це все важливо і має під собою певні обґрунтування та науково встановлені факти (певною мірою). Сьогодні я хочу сказати не про це – думка. Повертаємося до першого слова нашої розмови: «ДУМКА».
В різних обставинах ліки можуть подіяти як отрута: невірний діагноз, що трапляється до болю часто, не та доза (як часто аптечні працівники працюють в аптеках без належної підготовки та освіти), не гармонійна взаємодія з іншими ліками або фальшиві ліки (що теж зараз Слово також може виявитися отрутою, і навіть думка; ні, не так – думка і слово! …
Є одна притча про отруту, ще з давніх-давен.
“…У країні жили Мудрець і Заздрісник. Мудреця все шанували. Люди йшли до нього з різними питаннями, дослухалися його порад і цінували їх. Заздрісник сердився, бо вважав себе дуже розумним, але його чомусь ніхто не хотів слухати. Заздрісник часто бував там, куди звали Мудреца, задавав йому каверзні питання, сподіваючись, що Мудрець не зможе відповісти хоча б на один із них і тоді він (Заздрісник) зможе блиснути своїм розумом та знаннями. Однак скільки заздрісника не намагався, йому жодного разу не вдалося збентежити Мудреца питанням. Більше того, з кожним днем авторитет Мудреця зростав. Тоді Заздрісник вирішив убити Мудреця: якщо Мудрець помре, тоді люди змушені будуть звертатися по поради до нього – так думав Заздрісник. Найкращим способом порятунку від ворогів у ті часи вважалася отрута. Для такої справи Заздрісник купив перстень зі схованою для отрути і тренувався швидко і непомітно відкривати схованку і висипати з неї отруту. Він довго носив цей перстень, щоб люди звикли бачити його на пальці заздрісника. Купив отруту, заклав у перстень і чекав слушної нагоди. У ті часи Мудреца часто зупиняли на вулиці і він вів бесіди, стоячи під деревами. Траплялося, що господар найближчого будинку кликав Мудреца до свого дому, щоб самому послухати та взяти участь у розмові.
Якось розмова, що почалася з дрібниці, продовжилася в будинку заможного вельможі. Хтось завів розмову про отруту. Спочатку заздрісник насторожився, але потім вирішив поставити каверзне, як йому тоді здалося, запитання: – Чи може слово виявитися отрутою? – Не тільки слово, а й думка може стати отрутою, – відповів Мудрець. Яким чином думка може вбити? — придивіться Заздрісник.— Принесіть два кубки і глечик з водою,— попросив Мудрець.— Налий воду в обидва кубки,— звернувся Мудрець до Заздрісника, коли все це принесли.
Заздрісник виконав прохання Мудреца і чекав на продовження. — Усі бачили, що в обох кубках звичайна вода. Я вип’ю воду з правого кубка, думаючи, що там чиста джерельна вода, і мені нічого не буде, – сказав Мудрець, – Звичайно, там вода, а якщо буде отрута? – усміхнувся Заздрісник. – Навіть якщо в ньому буде отрута, – впевнено промовив Мудрець і продовжив. – Але якщо ти подумаєш, що в другому кубку отрута, перш ніж випити з нього, то отруїшся тільки від однієї цієї думки. – Не може бути! – вигукнув Заздрісник. Усі розсміялися, а Заздрісник вирішив, що це нагода убити Мудреца. У той момент, коли всі були зайняті обговоренням почутого, Заздрісник непомітно висипав отруту з персня в кубок Мудреця, і ніхто цього не бачив. — Що ж, — сказав Заздрісник Мудрецю, — пий, адже ти думаєш, що там вода. Мудрець підняв кубок і повільно випив вміст. Заздрісник дивився і з кожним ковтком йому здавалося, що отрута розливається по його тілу – він був певен, що Мудрець помре. На здивування Заздрісника, Мудрець поставив кубок і посміхнувся. — Тепер твоя черга, — сказав Мудрець. Усі дивилися вичікувально.
– Там лише вода, – кивнув Мудрець, – але ти вже думаєш, що там отрута. Заздрісник від страху весь покрився потом, але не хотів зганьбитись і тремтячими пальцями взяв кубок. Ледве відпивши два ковтки, він випустив кубок, схопився за горло і впав мертвий…”
Багато хто чув, що смертність від інфаркту, інсульту та раку дуже висока. Є люди, котрим ці слова дорівнюють слову смерть. Щойно почувши такий діагноз від лікаря, вони впадають у паніку. Не будемо зараз говорити про мораль, моральність, необхідність таких вчинків лікаря. Навіть якщо лікар помилився, таку людину важко переконати. У такому разі думка стає отрутою.
Щойно почувши один із цих діагнозів, людина буквально опиняється в полоні цієї згубної думки і справді проживе недовго: дуже багато тут залежатиме від самої людини та її оточення. У моїй практиці траплялися історії, коли я говорив людині, хворій на рак, що вона може стати абсолютно здоровим, але для цього необхідно щось переглянути у своєму житті і ставитись до свого життя відповідально, саме самому! І що ви думаєте? Людина, перебуваючи на порозі смерті, вибирала життя з необхідністю великої, відповідальної роботи над собою або відходу з життя, але з покладенням відповідальності за цей відхід на інших людей?
Так, людина вибирала друге … Знайдуться такі, які скажуть: не так лікували. Справа не в цьому. “Не так лікували!” відноситься теж до другого вибору. Я знаю людей, які приймають все у своєму житті з посмішкою. Не з посмішкою великомученика, але з посмішкою людини, яка щиро радіє кожному дню життя. Оптимісту легше йти по життю, йому легше переносити хвороби. Думка може вбити і може вилікувати. Якщо ви опинилися в ліжку, то це не означає, що назавжди. Якщо хтось, навіть жартома, скаже вам, що ви не встанете, не вірте цій людині і, взагалі, викресліть цю людину зі свого життя – вас з нею не по дорозі!
Налаштуйте свій організм на одужання. Чудеса трапляються всередині нас. Настане день, і ви не просто встанете, але й підете гуляти. Не дозволяйте поганій думці стати отрутою! Думайте про хороше, щоб ця думка стала ліками! Рух – життя, а рух думки продовжує життя! Вірте в себе, дорогі мої!
Ваш Сергій Коваленко
