З мислителів: “Мерило народу не те, який він є, а те, що він вважає прекрасним і істинним.“

                                                                                     Ф. Достоєвський

Нині в кожного з нас постає питання: а як же жити далі? Ми – маленькі люди, на маленькій планеті застигли в очікуванні цунамі, повеней, землетрусів, природних катаклізмів – з одного боку, і хвороб – з іншого. Таке враження, що нас атакують ззовні та зсередини, ми виснажуємо себе повсякденними клопотами, стресами та невиправданими сподіваннями, а в результаті прокидаємося сонячним ранком із невідомою хворобою під назвою “психоз із шизофренічним ухилом”. Учені прогнозують, що через 6-7 років на цю хворобу хворітиме до 60 відсотків людства. Уже існує модель життя людей, які знаходять заспокоєння в наркотиках… Як повернути себе, як підняти себе до потрібного рівня?.. Як же зробити роботу точно, методично і реально. Напевно, тому й існує суспільство сучасних людей, які віддалені одне від одного. Ми не помічаємо сусідів, друзів, знайомих, сідаємо перед телевізором, комп’ютером. І нам добре. Моєму “я” ніхто не потрібен. Але якщо в мене є потреба, то я шукаю когось і використовую його так, як мені зручно. Світ ніби складається з окремих людей, що нагадують відокремлені кокони. І нам було б зручно спілкуватися через дроти або інші засоби комунікації, які не зобов’язують нас до прямих контактів один з одним. Ця відособленість називається егоїзмом, який працює проти нас. Нами керує непереборне бажання відокремитися, ізолюватися: квартира, машина, сім’я для своїх потреб, суспільство, яке нас задовольняє, особиста пенсія, охорона здоров’я для кожного з нас. Якщо мені погано – нехай подбає благодійна система. Система пансіонатів для людей похилого віку існує для того, щоб я не потребував нікого. Мені важко витрачати свої зусилля на чоловіка, дружину, дітей. У 12-13 років діти вже замислюються, як би продати батьківську квартиру для своїх потреб, а в 15-16 пориваються піти з дому, а є такі, що, навпаки, залишаються і живуть у батьків до 30-40 років: ні турбот, ні клопоту під крилом у мами з татом. Весь егоїзм спрямований на те, щоб відокремитися і відчути себе окремо від інших, і без відповідальності перед собою та суспільством.

Можливість безперервного зростання довели економісти Р. Мертон і М. Скоулз і отримали за це Нобелівську премію. У 1997 році вони за допомогою математичних розрахунків підтвердили, що жодної кризи за жодних обставин не буде, а зростання фінансового ринку нескінченне. Коли ж унаслідок кризи завалилася модель економічної системи, всі відчули, що впевненість у завтрашньому дні розсипається, як пісок. Природа підштовхнула нас до усвідомлення нашого реального стану. Чому природа така вимоглива до нас, чому ми їй не подобаємося такими, якими ми є? Нинішня криза не економічна, не фінансова, не суспільна. Це криза смислова, про саму суть нашого існування. Якщо раніше людина про це не думала, то сьогодні суспільство споживання виявляє свою неспроможність. Я не відчуваю радості, наповнення. Якщо ми можемо забутися за допомогою містики і наркотиків, то ще куди не йшло. А якщо ні, то виникає стан, коли людину мучить питання: а чим же я живу? Для чого мені це треба? Що чекає на мене в підсумку мого життя? Криза – це виклик природи, який говорить, що ми зобов’язані з’єднатися між собою. Рух уперед може бути тільки зближенням між нами. Якщо в нас не буде такого бажання, то природа нам покаже, наскільки ми, як споживачі, протилежні їй, руйнуємо себе і її. Людство передбачало розвинути себе до зірок, освоїти весь Всесвіт і побудувати суспільство радості. Однак щось пішло не за планом – катаклізми стали глобальними, війни – світовими. Неможливо й далі розвиватися шляхом “це мені і це мені”, оскільки тим самим ми пожираємо самих себе і Земну кулю на додачу. Поки що ми з природою дивимося в різні боки. Напрямок людства – на роз’єднання, напрямок природи – на інтегральну взаємодію. Природа народжуватиме в нас негативні відчуття, тому що ми протиставляємо себе природі. Вона дивиться на нас, як на вищу частину, і ми можемо стати такою частиною Всесвіту… Ми знаємо, що в кожному з нас є море бажань, які обслуговують тільки мене: поїсти, поспати, побути в сім’ї та ще й стати багатим, володіти владою і знаннями. Але також виявилося, що існують й інші види бажань, які проявляються у зв’язку з іншими людьми. Як нам змінитися? Де знайти людей, здатних створити модель суспільства розумного матеріального споживання і духовного наповнення? Можливо, вже існує таке експериментальне оточення, і я хочу запитати: люди, де ви? Так хочеться відчути й відчути в собі нове сприйняття світу, інший світ, інше існування, адже, напевно, коли я навчуся існувати у вас, у мене виникне відчуття гармонії!

з розсилки: “Відшукай усьому початок, і ти багато чого зрозумієш”