У ході еволюції відбувається безперервний перехід до дедалі більш складних станів. Кожен такий перехід потребує витрат енергії. Досі вона видобувалася з матерії: рослинна і тваринна їжа, рослинне і мінеральне паливо, енергія атома і ядерна енергія. Людській цивілізації загрожує енергетичний голод. Життєво потрібні принципово нові джерела енергії. Де їх шукати?

Як згадувалося, процес розвитку є низку змін станів об’єкта розвитку. Будь-яка така зміна можлива лише під впливом певної сили. Адже це тільки в дитинстві ми могли сказати мамі: склянка сама впала зі столу та розбилась.

Під впливом цієї сили змінюються як стану матеріальних об’єктів (місце у просторі, параметри руху, фізичні стани), а й взаємовідносини з-поміж них, зокрема. та між людьми. А т.к. саме думки змінюють наші відносини один з одним, то логічно напрошується висновок про існування сили думки. Абсолютно всі об’єкти в Природі або безпосередньо або опосередковано пов’язані системою глобальних взаємин. Звідси випливає, що весь простір навколо нас буквально пронизаний силами думок, насичений енергією.

Будь-яка зміна починається з причини (задуму) і прагне результату (мети). У цьому плані (думки) вже закладено всі елементи майбутнього стану, зокрема і його енергія. Тому ми можемо стверджувати, що у задумі створення Природи зосереджено всю її енергію. Доступ до неї у принципі ліквідує поняття нестачі енергії.

Закономірне питання: якщо весь простір настільки насичений енергією думок, то чому ж ми її не відчуваємо? Вся справа в тому, що ще відчуваємо, але не усвідомлюємо цього.

Всі об’єкти Природи пов’язані єдиною системою взаємин і саме в ній знаходиться, циркулює енергія думок. Людина є найбільш розвиненим рівнем Природи. Тому його впливом геть систему взаємовідносин у ній є визначальним.

На сьогодні нас пов’язують егоїстичні відносини конкуренції та ворожнечі, що посилюються нещадно-експлуататорським ставленням людей до Природи і, відповідно, ворожнею у відповідь з її боку. Саме цю “злу” енергію, що циркулює сьогодні в системі взаємовідносин, ми і відчуваємо у вигляді глобальної кризи у наших відносинах та у відносинах людини з Природою.

Більше того, цю “злу” енергію, в силу властивої людині егоїзму, кожен намагається урвати собі і не дати іншій. В результаті порушується її нормальне циркулювання та система починає давати збій. А оскільки єдино можливим середовищем існування людини є саме ця система Природи, то будь-який збій у ній негайно відбивається на кожному з нас і всіх нас, на всьому людстві. Свідками цього ми є сьогодні.

Вихід один – змінити характер наших взаємин із егоїстичної конкуренції та ворожнечі на альтруїстичну дружню співпрацю. Тим самим, енергія в системі Природи буде перетворена зі “злої” на “добру” і будуть створені необхідні умови для її циркулювання.

Але простого переходу до альтруїзму недостатньо. Адже кожна окрема людина може вмістити, відчути лише обмежену кількість енергії. Тільки об’єднання всіх людей в єдиний вселюдський організм дозволить кожному отримати доступ до всієї нескінченної енергії Природи в цілому. Таке єднання можливе лише за таких умов:

• першочерговою, головною та єдино важливою турботою кожного є турбота про максимально ефективне функціонування системи Природи в цілому;

• кожен залишає собі лише енергію, необхідну для повноцінного виконання першої умови;

• кожен передає решту, що перетікає через нього енергію для забезпечення потреб один одного і потреб розвитку системи в цілому;

Нічого фантастичного та неможливого в цих умовах немає, тому що в Природі вже сотні тисячоліть існують живі організми, функціонування яких здійснюється саме за цими принципами (наприклад, явище симбіозу та людський організм).

Ми потребуємо лише усвідомлення найгострішої необхідності зміни наших взаємин, а цей нам розум підкаже шляхи реалізації цього. Треба чітко усвідомити справжнє становище – інакше, людству загрожує лише подальше як кількісне, і якісне посилення глобальної кризи.

В суспільно-економічні відносини ми ризикуємо зіткнутися з розвалом міжнародних фінансово-економічних, торгових, транспортних, правових… систем через прагнення держав відокремитися. Виникає загроза відродження нацистських режимів. Нестача базових життєвих ресурсів (вода, родючі землі, копалини) призведе до війн них. Відбудеться небачений сплеск міжнародного тероризму, злочинності та розбою. А у відносинах із Природою посиляться та почастішають планетарні катаклізми.

Виходить, що від наших взаємовідносин залежить не тільки вирішення енергетичної проблеми, а й наше майбутнє і майбутнє наступних поколінь.

(З розсилки: “Знайди всьому початок, і ти багато зрозумієш”)