Притча про кохання.

Давно… Дуже давно був острів, на якому жили всі Почуття та духовні цінності людей: Радість, Сум, Пізнання та інші. Разом із ними жила й Любов. Одного разу Почуття помітили, що острів занурюється в океан і незабаром затоне. Усі сіли у свої кораблі та залишили острів. Кохання не поспішало і чекало до останньої хвилини. І тільки коли вона побачила, що на порятунок острова немає надії і він майже весь пішов під воду, вона почала кликати на допомогу.

Повз проплив розкішний корабель Багатства. Любов просила взяти її на корабель, але Багатство сказало, що на його кораблі багато коштовностей, золота та срібла і для Любові місця немає. Любов звернулася до Гордості, корабель якої пропливав повз… Але у відповідь Любов почула, що її присутність порушить порядок та досконалість на кораблі Гордості. З благанням про допомогу Любов звернулася до Суму. “О, Любов, – відповіла Сум, – мені так сумно, що я повинна залишатися на самоті”.

Повз острова пропливла Радість, але вона була так зайнята веселощами, що навіть не почула благання Любові. Раптом Любов почув голос: “Іди сюди Любов, я візьму тебе з собою”. Любов побачила сивого старця, і вона була така щаслива, що навіть забула запитати його ім’я. І коли вони досягли Землі, Любов залишилася, а старець поплив далі. І тільки коли човен старця зник, Любов схаменувся… адже він навіть не подякував старцю.

Любов звернулася до Пізнання: “Пізнання, скажи мені, хто врятував мене?” “Це був Час”, – відповіло Пізнання. “Час?” – Здивувалася Любов – Чому Воно мені допомогло?”

Пізнання відповіло: “Тільки Час розуміє і знає, наскільки важлива в житті Любов”…